КОТУБЕЙ Олександр Вікторович
Нестерпний біль втрати. Його не можна загасити. Так само не можна загасити полум’я живої людської пам’яті, бо вона не підвладна часу. І вічно житимуть наші герої, бо ми пам’ятаємо про них. Вони для нас – воїни світла. На Хмельниччині 27 серпня 2024 року відбулося поховання випускника Широківської школи Котубея Олександра. Життя Сашка “обірвалося” 19 квітня 2022 року на 38-му році життя. Лише через два роки нестерпного чекання родина схилила голови в молитві за спокій його душі. Важко впустити у свідомість слова «ніколи», «назавжди», але тепер Олександр – назавжди з небесною вартою.
Немає жодного людського слова, яке б могло утішити скорботну родину бійця, адже ця рана ніколи не загоїться... лише велика вдячність за виховання справжнього ВОЇНА-ГЕРОЯ.
Кожен загиблий воїн – це болючий шрам на душі кожного з нас. Адже вони стали живим щитом, щоб не допустити у наші домівки того, що відбувається на сході нашої країни. Саме вони є ціною нашої з вами свободи…
Пам’ятаймо! Цінуймо!
