Що необхідно знати про сказ, щоб не захворіти самому.
Сказ – це гостре інфекційне захворювання всіх теплокровних тварин і людини, за якого уражається центральна нервова система з ознаками поліенцефаломієліту, супроводжується паралічами і завжди закінчується - смертю.
Людина заражається під час укусу, або коли слина потрапляє на слизові оболонки чи пошкоджену шкіру, через подряпини. Вірус сказу дуже чутливий до дії ультрафіолетових і прямих сонячних променів ,висушування, гине миттєво при звичайних режимах пастеризації, кип’ятінні, 45-70% спирту, мильного розчину, 5 % йод вбиває вірус на протязі 1 хвилини. Потрапивши до рани вірус може зберігатися від кількох годин до кількох тижнів, тут він доторкується до нервових закінчень і починає рухатися до ЦНС, де розмножується у нейронах. Після нагромадження в ЦНС починається відцентровий рух до слинових і очних залоз. Інкубаційний період від 7 днів до року і навіть більше.
Поширюють сказ у природі – лисиці, вовки, єнотовидні, бродячі собаки та інші теплокровні тварини. Захворівши, дикі тварини перестають боятися людей, навіть у день можуть забігати у населені пункти, нападати на людей або тварин.
Найчастіше собака стає причиною зараження людини, тому що живе в оточенні людей. Щеплений собака, якщо його покусала хвора тварина, не є джерелом зараження в нього не виникає агресивності, бажання кусати не виділяється слина, вірус сказу в слині відсутній.
Набагато частіше в Україні реєструється сказ кішок. Останніми роками сказ кішки є джерелом зараження кожної третьої людини хворої на сказ.
Інкубаційний період у хворої на сказ людини триває від 7 днів до року, найчастіше ж він сягає 77-90 днів. Тривалість залежить від місця укусу, локалізації і тяжкості, виду тварини яка вкусила.
Кожна 12 сім'я в місті, та кожна 3-тя у сільській місцевості мають домашню тварину (собаку або кішку), яка проживає поряд з людиною.
Через скрутну економічну ситуацію в державі та безвідповідальне ставлення власників до своїх улюбленців, частина тварин безпритульні.
Основним із шляхів контролю сказу є профілактика. Проте заходи профілактики і боротьби мають відбуватися комплексно. При цьому всі заходи, в першу чергу повинні бути спрямовані на виявлення джерела збудника інфекції до якого належить поряд з лисицями також безпритульні і домашні тварини.
Боротьба зі сказом залишається однією з найскладніших проблем, яка може бути вирішена тільки загальними зусиллями: адміністративно-господарських служб, органів державної ветеринарної та гуманної медицини. Спрямованих на впорядкування утримання свійських тварин, перш за все собак і котів. Своєчасну вакцинацію, регуляцію чисельності популяції диких м’ясоїдних у природніх умовах, широку інформацію населення, особливо власників, щодо цієї хвороби та дотримання правил утримання домашніх тварин.
